Eskapism — Ancient Songs of the Wind

В середине июня на Wolfspell Records вышел второй полноформатник украинской black metal команды Eskapism

 

Лирика песен:

Пробудження (Revival)

Fly! Fly into the sky

Where the sun goes down, where the wind sings

The oldest songs

 

Like a wild flying bird

Which flies upon sacral and fertile soil

Awaken the mankind by the ancient word

Your grandchild, covered up with lie

 

And the memory of Gods flows in the veins

With consciousness

Fly, like a wild bird, fly

The memory of Gods flows in the veins

With consciousness

We’ll find forgotten path

And we’ll awake!

 

We were in cord during ages

However, the time has come

We always knew deep in the soul

Who are we and where do we go

 

Fly! Like a wild bird, fly!

Above high heals

Above fast rivers

Above thorny fields

Fly!

 

Original:

 

Пробудження

 

Лети! Лети у небокрай

Де сонце сідає, де вітер співає

Прадавні пісні.

 

Мов птах той дикий лети

Над землею святою, родючою

І словом прадавнім людей пробуди

Онуків своїх, брехнею закутих

 

І пам’ять Богів у венах тече

Свідомістю..

Лети, мов птах той дикий, лети

Пам’ять Богів у венах тече

Свідомістю..

Дорогу забуту ми знову знайдем

Та прокинемось!

 

У путах ми були віки

Та час вже настав

Глибоко в душі ми знали завжди

Хто ми і куди ми йдемо

 

Лети! Мов птах той дикий, лети!

Над горами високими,

Над ріками бистрими,

Над полями тернистими,

Лети! 

 

Останні слова вітра (The Last Words of the Wind) 

Cold wind is touching the face

In high mountings, where the heals are up to the sky

What is he waiting for? What is he looking for?

Rising above and rumb down.

 

The brunches whisper, and fly between leaves,

And silently lay down on grass

Wind totally won’t have any rest anymore

He want to say something, but will we hear it?

 

Do you hear that whisper of hoary antiquity?

The truth is in it, the verity’s near

Only sky and wind remember now

The evil times…

 

Do you accept the words said by wind?

Is your heart beating faster?

Do you see your reality?

Or you only exist every day and your consciousness is in the filth?

Or you’ve lost your knowledge for ages and now can only live in a sorrow?

 

Original:

 

Останні Слова Вітра

 

Вітер холодний обличчя торкає,

У горах високих, де гори до хмар

Чого він чекає? Що він шукає?

Здіймається вище, та рине у схил

 

То гілля шевелить, між листям летить,

То тихо влягається серед трави..

Немає спокою йому назавжди,

Щось хоче сказати, чи почуємо ми?

 

Де вітер холодний обличчя торкає,

У горах високих, де гори до хмар

Чого він чекає? Що він шукає?

Здіймається вище, та знову рине у схил

 

Чи чуєш ти шепіт із сивих давен?

У шепоті правда, та істина поруч

Лиш небо та вітер тепер пам’ятають

Годину лихую..

 

Чи приймаєш слова, які вітер говорить?

Чи пришвидшилось серця биття?

Чи бачиш ти реалії свої?

Чи ти лиш існуєш щодня і свідомість твоя у болоті?

Чи на віки вже втратив знання і лиш можеш жити в скорботі?

 

Осінній смуток (Autumn Sorrow)

Fading leaves are falling down

Whirling the last dance of life

Cold drops are covering earth

The fog sprays all around

 

The trees are bending on this greatness

With a frosty dawn winter comes

 

Sky is stitched with grey clouds

The haze covers fields

The warmth has lost in yellow-purple dye

 

This wind from the North wantonly bangs

Chains the dim and sad leaves with the cold

 

This wind from the North wantonly bangs

Chains the dim and sad leaves with the cold

 

Fading leaves are falling down

Whirling the last dance of life

Cold drops are covering ground

The fog sprays all around

 

The trees are bending on this greatness

With a frosty dawn winter comes

With a snowstorm, with a blizzard

Winter comes!

 

Original:

 

Осінній смуток

 

Листя зів’яле рине до долу

Кружляє в останньому танці життя

Краплини холодні вже землю вкривають

Туманом встелило усе навкруги..

 

Дерева схиляються перед величчю тою,

З морозним світанком приходить зима

 

Хмарами сірими небо зашито

Імлою вкриває поля

Тепло загубилося в жовто-багряних тонах..

 

Той вітер невпинно із Півночі б’є

Холодом сковує листя жухле, сумне

 

Той вітер невпинно із Півночі б’є

Холодом сковує листя жухле, сумне

 

Листя зів’яле рине додолу,

Кружляє в останньому танці життя

Краплини холодні вже землю вкривають

Туманом встелило усе навкруги

 

Дерева схиляються перед величчю тою

З морозним світанком приходить Зима

Хуртовинами, завірюхами!

Приходить зима! 

 

Холодний подих півночі (The Cold Breath of North)

I am a cold wind, I am a winter sky!

I’m walking with frost along rivers and woods!

With a hurricane!

With the wolves!

 

I turn the day into darkness,

I give the sun to the wolves.

I walk from the edge to the edge

And bring only cold and gloom!

 

The paths go into nowhere from eternity

Life is just the cycle of entity

Consciousness of conscience exists for life

And lives with the memory from Gods source

 

Space of time is controlled by me

“Reality”- this is my second name

I saw the death and the birth of World

Can I change something?

 

The paths go into nowhere from eternity

Life is just the cycle of entity

Consciousness of conscience exists for life

And lives with the memory from Gods source

 

Original:

 

Холодний подих Півночі

 

Я холодний вітер, я зимове небо!

Я морозом йду річками та лісами!

Буревіями!

З вовками!

 

День в пітьму обертаю,

Сонце я вовкам віддаю.

Я ходжу від краю до краю,

Лиш холод та морок несу!

 

Дороги ведуть з вічності в нікуди

Життя – лиш цикл буття.

Свідомості сутність існує довічно

І живиться пам’яттю із Богів джерела

 

Часу простори мені підконтрольні

Реальність – моє друге ім’я

Всесвіту смерть та народження бачив

Чи можу змінити щось я?

 

Дороги ведуть з вічності в нікуди

Життя – лиш цикл буття.

Свідомості сутність існує довічно

І живиться пам’яттю із Богів джерела 

 

Мертва верба (Dead Willow)

I don’t know why do I always come back

To the place where the morning fog is hanging between branches

Where the death willow is taking from water

Petrified and forceful naked body

Like vellum scrolls the bark hangs down,

And the branches like bones from far centuries

 

It’s time for them to down and burn down

But she stays like a ghost above meadow

 

Don’t block up, you, illusion, lay into the ground

Let the sun resurrect in new sprouts

Let the lake to look into the grove –

Don’t bounce with bones in a living world

 

The willow reflecting dead rame

Creaked like a corncrake in grove

When the fierce frost comes, when the earth will die

Then You’ll look on my beauty

 

Locked up in the ice above lake

Look around on dark earth laws

So, it goes that the death has own truth

Death’s greatness rises from icy fetter

I don’t know why do I always come back

Where the hoary fog is spreading around

Perhaps I believe that the Sun will take a look from water

And Mistress of sorrow and lie will die

 

Original:

 

Мертва верба

 

Я не знаю, чому повертаю туди

Де висить між гілками ранковий туман,

Де змертвіла верба видимає з води

Скам’яніло–потужний оголений стан.

Мов пергаментні звої звисає кора,

А гілки — ніби кості з далеких століть.

 

Їм давно вже упасти й зотліти пора,

Та вона, ніби привид, над лугом стоїть.

 

Ой, не застуй, примаро,— у землю лягай,

Дай воскреснути сонцю в пагінні новім.

Хай в озерце оте задивляється гай —

Не хизуйся кістками у світі живім.

 

А верба, віддзеркаливши мертве гілля,

Заскрипіла, немовби деркач у гаю:

— Прийде лютий мороз, помертвіє земля

Отоді ти поглянеш на вроду мою.

 

Над озерцем, у кригу закованим,

Придивлявся до темних законів земних:

Тож виходить, у смерті є правда своя —

Її велич зростає із пут крижаних…

Я не знаю, чому повертаю туди

Де розсипався Iнеєм сивий туман.

Мабуть, вірю, що вигляне Сонце з води —

І впаде господиня смертей та оман.

 

Микола Руденко – 16.02.1974 

 

Втрачена земля (Lost Land)

  Lost world and lost sun

Walked around the darkness

We’re hit by sorrow

Only the hills of the ash are round about

We’ll never see the dawn again

 

The last breath of Gods

Fell down on the ground like the cold fog

And the tears sprinkled that surface

Through the last farewell, last for everyone

 

And the tears sprinkled that surface

Through the last farewell, last for everyone

 

The world is gone, the world is gone,

The world is lost, the world is lost.

Land under the feet is lost

Land under the feet is lost

 

Do not hear the rustle of leaves and singing birds

The darkness covers everything, forevermore

A long time ago the stars went out

Eternity takes us under the wing

 

We’re going into the hugs of bottomless darkness

Into the cold and gloom.

Here the shroud lays on the ground and on us

The start of the end means the end

Our time has come

 

The last breath of Gods fell down on the ground

like the cold fog

Here the shroud lays on the ground and on us

The start of the end means the end

Our time has come

 

Only the hills of the ash are round about

And we could see the dawn again

But, the tears sprinkled that ground

Through the last farewell, last for everyone.

 

Original:

 

Втрачена Земля

 

Загублений світ, втрачене сонце

Блукали в пітьмі, спіткало нас горе

Зола лиш навколо і попелу гори

Світанок вже ми не побачим ніколи

 

Холодним туманом на землю лягав

Останній подих Богів

І сльози дощем окропили ту землю

В прощанні останнім, останнім для всіх

 

І сльози дощем окропили ту землю

В прощанні останнім, останнім для всіх

 

Світ загублений — загублений

Світ втрачений — втрачений

Земля під ногами втрачена

Земля під ногами загублена

 

Не чути шелесту листя та співу птахів

Пітьма все вкриває на віки віків

І зорі у небі вже згасли давно

Так вічність бере нас під своє крило

 

Ми йдемо в обійми в бездонну пітьму

У холод та морок до вічного сну

Ось, саван лягає на землю, на нас

Початок кінця знаменує, настав вже наш час

 

Холодним туманом на землю лягав

Останній подих Богів

Ось, саван лягає на землю, на нас

Початок кінця знаменує, настав вже наш час

 

Зола лиш навколо і попелу гори,

Світанок могли ми побачити знову,

Та сльози дощем окропили цю землю

В прощанні останнім,

В прощанні останнім.. 

 

De Planctu Naturae Плач Природи

 

Свинцеві хмари небо вкривають

Туман заповзає в старезні ліси

Лиш ехо останнє крука лунає

У тиші мертвій, глухій

 

То сльози ллє матір прадавня

Якій ми вклонялись віки,

Вже людство мерзенне не має святого

Руйнує усе навкруги

 

Нічого святого

Нічого сакрального

Нічого душевного

Нічого людського

 

Ножем у спину ти б’єш

Підступно нищиш, руйнуєш

Того хто тебе завжди захищав

Ти забув, не шануєш

 

Вже людство мерзенне не має святого,

Руйнує усе навкруги

 

Свинцеві хмари впадуть на землю

Туман заповзе в старезні ліси

Лиш ехо крука пролунає

У тиші мертвій, в пітьмі

 

Нічого святого

Нічого сакрального

Нічого душевного

Нічого людського 

 

Wind from Niflheim  instrumental