Eskapism – Ancient Songs of the Wind
В середині червня на Wolfspell Records вийшов другий альбом української black metal формації Eskapism
Тексти пісень:
Пробудження (Revival)
Fly! Fly into the sky
Where the sun goes down, where the wind sings
The oldest songs
Like a wild flying bird
Which flies upon sacral and fertile soil
Awaken the mankind by the ancient word
Your grandchild, covered up with lie
And the memory of Gods flows in the veins
With consciousness
Fly, like a wild bird, fly
The memory of Gods flows in the veins
With consciousness
We’ll find forgotten path
And we’ll awake!
We were in cord during ages
However, the time has come
We always knew deep in the soul
Who are we and where do we go
Fly! Like a wild bird, fly!
Above high heals
Above fast rivers
Above thorny fields
Fly!
Original:
Пробудження
Лети! Лети у небокрай
Де сонце сідає, де вітер співає
Прадавні пісні.
Мов птах той дикий лети
Над землею святою, родючою
І словом прадавнім людей пробуди
Онуків своїх, брехнею закутих
І пам’ять Богів у венах тече
Свідомістю..
Лети, мов птах той дикий, лети
Пам’ять Богів у венах тече
Свідомістю..
Дорогу забуту ми знову знайдем
Та прокинемось!
У путах ми були віки
Та час вже настав
Глибоко в душі ми знали завжди
Хто ми і куди ми йдемо
Лети! Мов птах той дикий, лети!
Над горами високими,
Над ріками бистрими,
Над полями тернистими,
Лети!
Останні слова вітра (The Last Words of the Wind)
Cold wind is touching the face
In high mountings, where the heals are up to the sky
What is he waiting for? What is he looking for?
Rising above and rumb down.
The brunches whisper, and fly between leaves,
And silently lay down on grass
Wind totally won’t have any rest anymore
He want to say something, but will we hear it?
Do you hear that whisper of hoary antiquity?
The truth is in it, the verity’s near
Only sky and wind remember now
The evil times…
Do you accept the words said by wind?
Is your heart beating faster?
Do you see your reality?
Or you only exist every day and your consciousness is in the filth?
Or you’ve lost your knowledge for ages and now can only live in a sorrow?
Original:
Останні Слова Вітра
Вітер холодний обличчя торкає,
У горах високих, де гори до хмар
Чого він чекає? Що він шукає?
Здіймається вище, та рине у схил
То гілля шевелить, між листям летить,
То тихо влягається серед трави..
Немає спокою йому назавжди,
Щось хоче сказати, чи почуємо ми?
Де вітер холодний обличчя торкає,
У горах високих, де гори до хмар
Чого він чекає? Що він шукає?
Здіймається вище, та знову рине у схил
Чи чуєш ти шепіт із сивих давен?
У шепоті правда, та істина поруч
Лиш небо та вітер тепер пам’ятають
Годину лихую..
Чи приймаєш слова, які вітер говорить?
Чи пришвидшилось серця биття?
Чи бачиш ти реалії свої?
Чи ти лиш існуєш щодня і свідомість твоя у болоті?
Чи на віки вже втратив знання і лиш можеш жити в скорботі?
Осінній смуток (Autumn Sorrow)
Fading leaves are falling down
Whirling the last dance of life
Cold drops are covering earth
The fog sprays all around
The trees are bending on this greatness
With a frosty dawn winter comes
Sky is stitched with grey clouds
The haze covers fields
The warmth has lost in yellow-purple dye
This wind from the North wantonly bangs
Chains the dim and sad leaves with the cold
This wind from the North wantonly bangs
Chains the dim and sad leaves with the cold
Fading leaves are falling down
Whirling the last dance of life
Cold drops are covering ground
The fog sprays all around
The trees are bending on this greatness
With a frosty dawn winter comes
With a snowstorm, with a blizzard
Winter comes!
Original:
Осінній смуток
Листя зів’яле рине до долу
Кружляє в останньому танці життя
Краплини холодні вже землю вкривають
Туманом встелило усе навкруги..
Дерева схиляються перед величчю тою,
З морозним світанком приходить зима
Хмарами сірими небо зашито
Імлою вкриває поля
Тепло загубилося в жовто-багряних тонах..
Той вітер невпинно із Півночі б’є
Холодом сковує листя жухле, сумне
Той вітер невпинно із Півночі б’є
Холодом сковує листя жухле, сумне
Листя зів’яле рине додолу,
Кружляє в останньому танці життя
Краплини холодні вже землю вкривають
Туманом встелило усе навкруги
Дерева схиляються перед величчю тою
З морозним світанком приходить Зима
Хуртовинами, завірюхами!
Приходить зима!
Холодний подих півночі (The Cold Breath of North)
I am a cold wind, I am a winter sky!
I’m walking with frost along rivers and woods!
With a hurricane!
With the wolves!
I turn the day into darkness,
I give the sun to the wolves.
I walk from the edge to the edge
And bring only cold and gloom!
The paths go into nowhere from eternity
Life is just the cycle of entity
Consciousness of conscience exists for life
And lives with the memory from Gods source
Space of time is controlled by me
“Reality”- this is my second name
I saw the death and the birth of World
Can I change something?
The paths go into nowhere from eternity
Life is just the cycle of entity
Consciousness of conscience exists for life
And lives with the memory from Gods source
Original:
Холодний подих Півночі
Я холодний вітер, я зимове небо!
Я морозом йду річками та лісами!
Буревіями!
З вовками!
День в пітьму обертаю,
Сонце я вовкам віддаю.
Я ходжу від краю до краю,
Лиш холод та морок несу!
Дороги ведуть з вічності в нікуди
Життя – лиш цикл буття.
Свідомості сутність існує довічно
І живиться пам’яттю із Богів джерела
Часу простори мені підконтрольні
Реальність – моє друге ім’я
Всесвіту смерть та народження бачив
Чи можу змінити щось я?
Дороги ведуть з вічності в нікуди
Життя – лиш цикл буття.
Свідомості сутність існує довічно
І живиться пам’яттю із Богів джерела
Мертва верба (Dead Willow)
I don’t know why do I always come back
To the place where the morning fog is hanging between branches
Where the death willow is taking from water
Petrified and forceful naked body
Like vellum scrolls the bark hangs down,
And the branches like bones from far centuries
It’s time for them to down and burn down
But she stays like a ghost above meadow
Don’t block up, you, illusion, lay into the ground
Let the sun resurrect in new sprouts
Let the lake to look into the grove –
Don’t bounce with bones in a living world
The willow reflecting dead rame
Creaked like a corncrake in grove
When the fierce frost comes, when the earth will die
Then You’ll look on my beauty
Locked up in the ice above lake
Look around on dark earth laws
So, it goes that the death has own truth
Death’s greatness rises from icy fetter
I don’t know why do I always come back
Where the hoary fog is spreading around
Perhaps I believe that the Sun will take a look from water
And Mistress of sorrow and lie will die
Original:
Мертва верба
Я не знаю, чому повертаю туди
Де висить між гілками ранковий туман,
Де змертвіла верба видимає з води
Скам’яніло–потужний оголений стан.
Мов пергаментні звої звисає кора,
А гілки — ніби кості з далеких століть.
Їм давно вже упасти й зотліти пора,
Та вона, ніби привид, над лугом стоїть.
Ой, не застуй, примаро,— у землю лягай,
Дай воскреснути сонцю в пагінні новім.
Хай в озерце оте задивляється гай —
Не хизуйся кістками у світі живім.
А верба, віддзеркаливши мертве гілля,
Заскрипіла, немовби деркач у гаю:
— Прийде лютий мороз, помертвіє земля
Отоді ти поглянеш на вроду мою.
Над озерцем, у кригу закованим,
Придивлявся до темних законів земних:
Тож виходить, у смерті є правда своя —
Її велич зростає із пут крижаних…
Я не знаю, чому повертаю туди
Де розсипався Iнеєм сивий туман.
Мабуть, вірю, що вигляне Сонце з води —
І впаде господиня смертей та оман.
Микола Руденко – 16.02.1974
Втрачена земля (Lost Land)
Lost world and lost sun
Walked around the darkness
We’re hit by sorrow
Only the hills of the ash are round about
We’ll never see the dawn again
The last breath of Gods
Fell down on the ground like the cold fog
And the tears sprinkled that surface
Through the last farewell, last for everyone
And the tears sprinkled that surface
Through the last farewell, last for everyone
The world is gone, the world is gone,
The world is lost, the world is lost.
Land under the feet is lost
Land under the feet is lost
Do not hear the rustle of leaves and singing birds
The darkness covers everything, forevermore
A long time ago the stars went out
Eternity takes us under the wing
We’re going into the hugs of bottomless darkness
Into the cold and gloom.
Here the shroud lays on the ground and on us
The start of the end means the end
Our time has come
The last breath of Gods fell down on the ground
like the cold fog
Here the shroud lays on the ground and on us
The start of the end means the end
Our time has come
Only the hills of the ash are round about
And we could see the dawn again
But, the tears sprinkled that ground
Through the last farewell, last for everyone.
Original:
Втрачена Земля
Загублений світ, втрачене сонце
Блукали в пітьмі, спіткало нас горе
Зола лиш навколо і попелу гори
Світанок вже ми не побачим ніколи
Холодним туманом на землю лягав
Останній подих Богів
І сльози дощем окропили ту землю
В прощанні останнім, останнім для всіх
І сльози дощем окропили ту землю
В прощанні останнім, останнім для всіх
Світ загублений – загублений
Світ втрачений – втрачений
Земля під ногами втрачена
Земля під ногами загублена
Не чути шелесту листя та співу птахів
Пітьма все вкриває на віки віків
І зорі у небі вже згасли давно
Так вічність бере нас під своє крило
Ми йдемо в обійми в бездонну пітьму
У холод та морок до вічного сну
Ось, саван лягає на землю, на нас
Початок кінця знаменує, настав вже наш час
Холодним туманом на землю лягав
Останній подих Богів
Ось, саван лягає на землю, на нас
Початок кінця знаменує, настав вже наш час
Зола лиш навколо і попелу гори,
Світанок могли ми побачити знову,
Та сльози дощем окропили цю землю
В прощанні останнім,
В прощанні останнім..
De Planctu Naturae Плач Природи
Свинцеві хмари небо вкривають
Туман заповзає в старезні ліси
Лиш ехо останнє крука лунає
У тиші мертвій, глухій
То сльози ллє матір прадавня
Якій ми вклонялись віки,
Вже людство мерзенне не має святого
Руйнує усе навкруги
Нічого святого
Нічого сакрального
Нічого душевного
Нічого людського
Ножем у спину ти б’єш
Підступно нищиш, руйнуєш
Того хто тебе завжди захищав
Ти забув, не шануєш
Вже людство мерзенне не має святого,
Руйнує усе навкруги
Свинцеві хмари впадуть на землю
Туман заповзе в старезні ліси
Лиш ехо крука пролунає
У тиші мертвій, в пітьмі
Нічого святого
Нічого сакрального
Нічого душевного
Нічого людського
Wind from Niflheim instrumental